Якою має бути паска, покривати її глазур’ю чи посипати ?
Якою має бути паска на Великдень, чи потрібно її поливати білком, щоб покрити глазурованою шапкою, чи посипати солодкою посипкою, чи заплітати косичку ?
Про ці та інші особливості Великоднього хліба розмірковувала у своєму пості на фейсбук Ольга Смоляр.
Ми народ зі скаліченою родовою пам’яттю.
Оце зайшла у магазин і читаю на етикетці до святкової випічки : “кекс пасхальний “.
І то ще дякую Богу, якщо кекс. Бо якісь грамотєї напишуть “кулИч”. Ага, отаково – через И.
Давайте поговоримо про традиційну українську великодню випічку. Готова закластися, що багато з вас навіть уявлення не мають, що зроду віку не те що не пекли українську паску, а й смаку її не знають ! Бо оте, що ми печемо щороку і щедро прикрашаємо білковою глазур’ю та кольоровою посипкою, то не паска . То – баба. Або бабка, або папа. Ага. У нашій мові є слово “папа, папка”. І приказка є – наша Гапа пекла папу – всі ворота в тісті.
А паска, то зовсім інший смак і абсолютно інший вигляд та оздоблення.
Отож паска – це ритуальний великодній хліб . Саме хліб, бо він не солодкий. Паску випікали з питльованого борошна. Додавали туди велику кількість яєць, масла, або свіжого смальцю і спеції.
Щодо спецій, зараз буде вам ще один культурний шок : українці традиційно клали до пасок кардамон та мускатний горіх.
Отак, панове. То тільки в радянській школі на уроках історії та літератури вам розказували сумні придибенції про злиденних українських селян, у яких до приходу комуняк навіть хліба в хаті не було.
Був і хліб, і до хліба. Якщо люди не були ледацюги або якісь маргінали.
Отож в паску додавали мелені спеції: кардамон, мускатний горіх, гвоздику, лавровий лист.
Могли додавати освячені на Маковія трави – васильки і любисток.
Паску вчиняли на стрітенській освяченій воді і виробляли у вигляді короваю ,чи здорової круглої хлібини, яку випікали у спеціальній великій ринці.
Зверху паску прикрашали хрестом – ділили на чотири поля, на чотири пайки традиційно вважаючи, що ці чотири пайки призначалися тим, хто нині сущий, тим хто вже відійшов у засвіти, тим хто ще має прийти на цей світ, та тим хто нині в дорозі ,чи на чужині і не буде їсти святого хліба з родиною. Зазвичай цю четвертину паски давали на милостиню старцям.
Край паски прикрашали “косичкою” з тіста. І ту “косичку ” треба було ще вміти сплести.
Вона символізувала три головні стихії природи – вогонь, вітер та воду, а також уособлювала три фази життя людини – народження, життя і смерть.
“Косиця”, яка виявилася короткою та яку мусили доточувати вважалася за недобрий знак – господиня не виживе свого віка, передчасно піде у інший світ.
Якщо ж “косичка” виявлялася задовгою це теж не віщувало нічого доброго – господиня житиме надто довго, смерть про неї забуде, а вона буде від того страждати. А якщо господиня вгадала з довжиною прикраси, то це був добрий знак : і вік проживе відміряний, і лежати та слабувати не доведеться. Середину паски прикрашали шишкою або квіткою, або зіркою – прикраса з тіста, яка мала форму квітки, чи зірки.
Всередину цієї прикраси загортали грудочку солі. Після освячування цю квітку виламували і давали з’їсти корові, аби молоко не гіркло і корова пристріту не боялася. Паску їли до м’яса, до холодцю, щедро змащуючи міцним хроном. Отака вона, паска.
А те, що нині паскою називаємо, то баба, бабка. Традиційна випічка, яка була у наших пращурів задовго до приходу християнства і являла собою, вже звиняйте за вислів, фалічний символ родючості землі.
Не цураймось свого .
Не забуваймо рідних традицій.
Бо людина без традицій предків ,то людина без пам’яті, без коріння.
Читайте також: які традиції воскресних торжеств
