Апеляційний суд у Львові розгляне апеляцію Ірини Фаріон на звільнення
Сьогодні, 18-го квітня, Апеляційний суд у Львові розгляне апеляцію відомої філологині, мовознавиці, колишньої народної депутатки Ірини Фаріон, яку завчасно, без рішення так званої комісії з етики звільнили з університету “Львівська політехніка” у листопаді минулого року.
Напередодні біля університету зібралася юрба молодих осіб, що називали себе студентами Політехніки, які вимагали звільнити Фаріон.
А вже 20 листопада – коло стін Політехніки відбулася акція супроти ганебного звільнення Ірини Фаріон.
Як зазначає Ірина Фаріон у своєму телеграмі, ректорат мовчав. Поліціянтів нагнали не менше, як тиждень тому студентських недомітингарів. Долучився словом і присутністю прошарок львівської інтелігенції, освітян, катедралів, студентів, воїнів і пресвітлих людей, що не застрахалися в ці дні ПУБЛІЧНО й ВІДКРИТО, незважаючи на можливі наслідки, заявити свою підтримку Ірині Фаріон й огиду діям чи не найрейтинговішого навчального закладу України.
Очікувано, нас було менше за нагнану юрбу, але кожне обличчя тоді в моїй пам’яті на вагу золота, бо це відчуття ієрархії, справедливости, вірности й глибини. У горизонтальному світі плебейства ці якості вимирають, хоч саме на них тримається цивілізація. І те, за що змагають воїни на наших кривавих фронтах.
Вже на початку грудня Ірина Фаріон подала в суд на своє звільнення
З 7 грудня по 8 лютого – Львівський Галицький районний суд розглядав позов Ірини Фаріон.
За словами Фаріон, суддя з промовистим прізвищем Стрельбицький НЕ вимагаючи ані лінгвістичної, ані філософської експертизи слів у легендарному інтерв’ю, і не воліючи виклику сторін на живі судові засідання, відмовив Ірині Фаріон у поновленні на посаді професора.
О диво, в судовому рішенні за політехнічною традицією суть «морального проступку» аж ніяк не розкрита. Натомість води налито відра зо три.
Настав час ВІДКРИТОГО ЗАСІДАННЯ в апеляційному суді. Тому, панство!
За ці кілька місяців усупереч політехнічно-владно-судовій брутальщині, Ірину Фаріон численно й тепло стрічали по всій країні. Запрошували скрізь, і то так, що їй не ставало часу приїхати всюди. Не менше підходите до неї на вулицях рідного Львова. Дякуєте і говорите слова підтримки.
Але щоб слова Ваші не були лишень словами, потрібні дуже конкретні ДІЇ. Бо каже Святе Письмо, «віра без діл мертва». Як і любов. Як і шана. Як і поміч.
Це жорстко, але правда така: Ви хочете чути і бачити Ірину Фаріон, вона їде у Ваші міста, ба навіть містечка, дарує Вам стільки свого часу й сил, скільки Ви потребуєте.
Тому нині черга за Вами. Мешканці Львова і Львівщини, що заявляють про підтримку Ірини Фаріон у цій мовній війні, просто не мають виправдання не засвідчити її конкретними діями. Але не лишень! Коли глибоко шануєте, приїдете скрізь. Будьте ж консеквентні!
Мовчання бо – це завжди вибір потурати злу. І я би дуже не хотіла, аби слова були лицемірними. Відсутність дії – це також дія. Галина Помилуйко-Недашківська.
18 квітня. 12:00. Соборна площа, 7.
Ірина Фаріон ще раз пояснила свій вислів, з яким вона зверталася до військових.
Друзі-юристи, відгукніться!… Товариство, та це ж не догана, не строге попередження, це покарання за статтею, що вимагає, щоб було проведено ретельне службове розслідування, розглянуто офіційні скарги потерпілих, проведено лінгвістичну експертизу (адже мова йде про вербальну дію і класифікувати висловлювання, що НЕ містило нецензурної лексики, погроз, слів приниження, що не було адресоване конкретній особі, що передавало лише судження особисте і далеко не стверджувальне, зауважте, що в інтерв’ю було сказано: “...я НЕ МОЖУ назвати їх українцями”, а не “вони не є українцями” – а це таки різні речі!
В інтерв’ю сказано було “Покажіть свій патріотизм – вивчіть мову Тараса Шевченка”.