Як Сальвадор Далі жив понад півстоліття з росіянкою з Казані

Поділитись
Відомий історик Микола Бандрівський опублікував на своїй сторінці у Фейсбук цікаве дослідження  про відомого іспанського художника Сальвадора Далі – Сальвадор Феліп Жасінт Далі і Доме́нек, маркіз де Пуболь, кат. Salvador Felip Jacint Dalí i Domènech, ісп. Salvador Felipe Jacinto Dalí i Domènech, marqués de Dalí de Púbol;
11 травня 1904, Фігерас — 23 січня 1989, Фігерас) — іспанський (каталонський) художник, скульптор, гравер, письменник, один з головних представників сюрреалізму XX століття.
 
Микола Бандрівський написав про дружину іспанського художника Галу Далі, яка була росіянкою ( з Казані) і яка так і навчилася бути європейкою і яку не сприйняли європейці через “рускую душу”.
 
Окрім того автор розповіді спростував фальсифікацію однієї фотографії – французькою листівки початку 20-го століття, на якій начебто були зображені Сальвадор Далі та його дружина Гала.
Ціль такої фото підтасовки – хоча б трохи “облагородити” одну із знатних росіянок минулого: Галу Далі – другу дружину видатного Сальвадора Далі, з якою він познайомився у 1929 році в іспанському Кадакесі і прожив із нею п’ятдесят чотири роки.
 
 
Отож, про що йдеться: на цьому першому фото ви бачите закохану молоду пару які, прикрившись парасолькою, тішаться одне одним. Сьогодні ця світлина шириться інтернетом з підписом, що це – “Сальвадор Далі та його дружина Гала, 1929 рік”. Нещодавно цю світлину, з тим же підписом (що, ніби-то, це Далі і Гала), виставив у себе на сторінці наш український Art Deko.
 
А, насправді, це фото – художня французька листівка перед Першою світовою війною. До того славнозвісного подружжя це фото не має жодного стосунку.
 
Справжнє ім’я вищезгаданої Гали Далі – Єлена Івановна Дьяконова, народжена в Казані у 1894 році в купецькій сім’ї з Томської губернії Росії. Перебравшись до Європи, оця Єлена Івановна увійшла дивним чином у європейські салони і вже через короткий час стала дружиною французького поета Поля Елюара, а невдовзі – палкою коханкою німецько-французького авангардиста Макса Ернста і аж на сам кінець – стала моделлю й музою а згодом і другою дружиною Сальвадора Далі.
 
Причому, мала вона на молодого Сальвадора (який був молодший від неї на десять років) якийсь незбагненний, майже демонічний вплив. Можливо тому, що на момент їхнього знайомства Сальвадору виповнилося заледве двадцять чотири роки. Однак незважаючи на свою молодість, Сальвадор Далі вже на той час був супер відомим сюрреалістом, мультимільйонером а крім того здобув титул маркіза і десятки тисяч поціновувачів свого таланту.
 
Для своєї Гали, Сальвадор Далі робив усе можливе. Наприклад, подарував їй ошатну віллу у Ла Бісбалі, яка була збудована на рештках замку ХІІ століття. Причому самому відвідувати Галу на тій віллі, Сальвадор не міг. Йому це категорично заборонила робити сама Гала. Для цього мало бути лише власноручно написане нею запрошення із її підписом. Інакше – ніяк…
 
Важко собі уявити, чим ота Гала приворожила до себе Сальвадора Далі.
 
Друзів у неї ніколи не було, до своєї родини і родини чоловіка вона все зберігала дистанцію. Сучасники, які мали можливість спілкуватися із Галою, описували її як “жорстоку, люту і маленьку”, писали також, що у неї “…очі, що пробивають стіни”. А ще Гала до безтями любила м’які іграшки. Однак це не завадило їй одного разу… приготувати свого домашнього кролика, якого вона приручила і довго ним опікувалася і голубила.
 
Про “демонічний характер” Гали ходили легенди. Наприклад, якщо їй не подобалося чиєсь обличчя, то вона (для самоствердження ?) плювала на нього а якщо хотіла, щоби хтось замовкнув, то гасила об його руку недопалок своєї сигарети… Тому через оті свої дивні витівки, Гала дуже скоро зажила собі славу мега непопулярної особи.
 
Особливо Галу чомусь не любили жінки. Щоб не бути голослівним наведу далі цитату: “…Гала була сексуально ненажерливою і не поважала стосунки з іншими людьми. Арт-дилери в Парижі прозвали її Gala la Gale (де gale означає і “злісна людина” і “короста”). Режисер Луїс Бунюель, який спільно з Сальвадором Далі відзняв короткометражний фільм Un chien Andalou, настільки втомився від образ Гали, що одного разу спробував її задушити. А один із тогочасних арт-дилерів Джон Річардсон називає Галу “справжнім садистичним монстром”, “демонічним домінантом” та “червоною жінкою, яка попри своє маленьке апетитне тіло мала лібідо електричного вугра”. Навіть, маючи вже далеко за вісімдесят літ, Гала утримувала біля себе щось на кшталт чоловічого гарему (як тоді про це казали: “вічний парад молодих коханців”).
 
Гала не була вірною Сальвадору Далі.
 
Та зрештою, то суто їхні справи. Але у всіх тих їхніх відносинах є інше: наприкінці 1970-их років Гала захопилася Джеффом Фенхолтом, який зіграв головну роль у бродвейській постановці “Ісус Христос – суперзірка” і під час їхнього роману вона подарувала йому кілька полотен Далі і купила йому розкішну віллу на Лонг-Айленді за 1,25 мільйона доларів.
 
Причому про це Сальвадор Далі довідався цілком випадково коли побачив, що той Фенхолт виставив його картини на аукціоні Christie’s…
 
Навіть коли Сальвадор Далі вже не міг малювати і був важкохворий, Гала, прагнучи й надалі отримувати великі гроші, змушувала його підписувати чисті полотна, після чого укладала договори із художниками-фальсифікаторами які замість Далі, “завершували” ті картини. Потім Гала виставляла ті полотна на продаж як ніби-то намальовані самим Далі і продавала за захмарними цінами. Тому відтоді і по сьогоднішній день дилери від мистецтва з особливою підозрою ставляться до кожної картини Сальвадора Далі, яка була намальована після середини 1960-их років.
 
Отож, чого нас вчить уся ця історія з Галою? А вчить вона лише одного: будь-який виходець із московії, навіть потрапивши у вишукане європейське товариство, рано чи пізно, а таки виявляє свою гнилу суть – крайній цинізм, зневагу до місцевої культури і повсякчасну готовність іти по трупах…
 
Автор тексту Микола Бандрівський.