Як народжувалася Карпатська Україна
15-го березня виповнюється 85-а річниця з дня проголошення Карпатської України.
За активної підтримки з боку Галичини та еміграції, закарпатські українці налагодили функціонування урядового апарату, створили основи національного війська та заклали підвалини демократичного ладу.
Карпатська Україна мала стати відправним пунктом боротьби за відновлення Української Самостійної Соборної Держави.
Однак військова агресія Угорщини, у змові з Третім Рейхом та Польщею, за мовчазної згоди всього “цивілізованого світу”, а також початок Другої світової війни, відклали це питання на перспективи подальшої боротьби. Майже не маючи належного озброєння, січовики гідно чинили опір більшим за чисельністю силам ворога. Це був перший випадок збройного опору гітлерівським планам з перекроювання кордонів у Європі напередодні Другої світової війни.
У той же день відбулася найтрагічніша битва в українській історії – битва на Красному полі. Тут близько тисячі свідомих та патріотично налаштованих українців Закарпаття намагалися захистити свій край від вдвічі чисельнішого ворога – угорських окупаційних військ, чисельність яких, за різними підрахунками істориків, становила від двадцяти до сорока тисяч добре озброєних солдатів.
Про ці сторінки боротьби українців за незалежність йдеться на сторінці Львівського історичного музею у Фейсбук.
Цей бій тривав лише один день та закінчився кривавими розстрілами, катуваннями, побиттями та вбивствами мадярами та їхніми союзниками – поляками, хоробрих та відданих синів своєї Батьківщини – Карпатської України.
За день до цього, 14 березня Сейм Карпатської України, яка в той час була автономним державним утворенням, у складі Чехословацької федеративної Республіки, проголошує повну незалежність новоствореної української держави на Закарпатті.
Президентом Карпатської України було обрано відомого громадсько-політичного діяча та греко-католицького священника Августина Волошина.
Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..».
Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Також було затверджено статус української мови як державної.
У цей же день у прикордонній зоні з Угорщиною між збройними силами Карпатської України – Карпатською Січчю та мадярами, вже почалися бої та сутички.
Значну роль у розбудові Карпатської Січі, відіграли члени ОУН – вихідці з Галичини, серед яких: Роман Шухевич, Зенон Коссак, Михайло Колодзінський, який, зокрема, очолив Військовий штаб.
Вирішальний бій відбувся 15 березня на Красному полі.
У цей день була оголошена загальна мобілізація, однак через внутрішні політичні чвари та розбрат, січовиків, які наперед знали чим закінчиться бій, та які хотіли за будь-яку ціну захистити столицю своєї держави – м. Хуст, нараховувалося лише близько тисячі вояків (здебільшого – селяни та студентська молодь) .
Бій тривав цілий день, до пізнього вечора. Після бою угорські окупанти жорстоко знущалися над полоненими січовиками, а полонених галичан, як громадян Другої Речі Посполитої, вони передали своїм союзниками – полякам, які розстріляли їх на Верецькому перевалі.
Серед розстріляних галичан були Зенон Коссак і голова Військового штабу Карпатської Січі, Михайло Колодзінський. Так коротко, але героїчно закінчила своє існування Карпатська Україна…
У Музеї визвольної боротьби, зберігаються особисті речі, – взуття, яке належало розстріляним воякам Карпатської Січі.
Світлина: викопані рештки та взуття карпатських січовиків, яких польські війська розстрілювали на Верецькому перевалі у березні 1939 року.
Підготував Роман Стахура
Варто також згадати і засідання Сойму Карпатської України у Хусті, на якому проголошено незалежність та прийнято Конституцію.
Державною мовою ставала українська, затверджено державний герб-тризуб у сполученні з гербом краю, синьо-жовтий прапор та гімн «Ще не вмерла Україна». Таємним голосуванням Сойм Карпатської України обрав президентом держави Августина Волошина.
Проголошення Карпатської України стало символом національних прагнень закарпатських українців.
У неділю, 17 березня 2024 р., виповнюється 150 років з дня народження видатного громадсько-політичного, релігійного діяча, президента Карпатської України, Героя України (посмертно) Августина Волошина (1874–1945).
Львівський історичний музей оприлюднив раритетну світлину з автографами відомих українських науковців – викладачів Українського Вільного Університету в Празі – тривалий час єдиного українського університету у світі.
Сидять ліворуч:
Іван Борковський (1897–1976) – проректор УВУ, професор археології; батьки походили з Наддніпрянщини, учасник визвольних змагань у роки Першої світової війни, доброволець УСС, комендант сотні в УГА, член НТШ, доктор археології, тричі ректор Українського Вільного Університету в Празі (1939-1940, 1941-1942 і 1942-1943 рр.);
Августин Волошин (1874–1945) – продекан філософського факультету УВУ; родом із Закарпаття, останній ректор Українського Вільного Університету в Празі (1945 р.);
Олександр Мицюк (1883–1943) – ректор УВУ, професор політичної економії; родом з Луганщини, міністр внутрішніх справ УНР, професор Кам’янець-Подільського державного українського університету, двічі ректор Українського Вільного Університету в Празі (1938-1939 та 1940-1941 рр.).
Верхній ряд ліворуч:
Вадим Щербаківський (1876–1957) – декан філософського факультету, професор археології; родом з Київщини, професор Українського Вільного Університету в Празі (1922-1945), ректор УВУ в Мюнхені (1945 – 1951);
Олександр Гайманівський (1886–1963) – продекан юридичного факультету УВУ, професор історії українського права; родом з Чернігівщини, сотник Армії УНР, завідувач українського відділу Слов’янської бібліотеки у Празі;
Леонтій Шрамченко (1877–1954) – декан юридичного факультету УВУ, професор статистики; родом з Чернігівщини, член уряду УНР, викладач Української господарської академії в Подєбрадах.
Підготував Андрій Музика.
