Бабця Романа Шухевича Герміна боролася за емансипацію жінок

Поділитись
В унісон до повідомлень про роковини загибелі легендарного генерала УПА Романа Шухевича відомий історик Микола Бандрівський згадав про бабцю українського Героя – Герміну Шухевич. 
 
На цій рідкісній і малознаній широкому загалу світлині – Герміна Шухевич (1852- 1939), яка була бабцею славного Романа Шухевича. Саме в її домі 30-го червня 1907-го року народився Роман Шухевич.
 
За словами Бандрівського, окрім скромної й водночас елегантної сукні, на цій світлині нас чи не найбільше приваблює лице цієї незвичайної жінки – гарне, вольове і сповнене мудрістю та почуттям власної гідності у кожній рисі її обличчя.
 
Герміна Шухевич – це як віддзеркалення аристократизму духу і тіла у західноукраїнській культурі (ця знимка, яка була тоді зроблена у Підлютому поблизу Калуша на теперішній Івано-Франківщині, нині виставлена на: Фото: photo-lviv.in.ua, Історія та пам’ятки Прикарпаття).
 
Що ми можемо запам’ятати про цю неймовірно гарну львів’янку, яка чи не найкраще репрезентує цвіт галицьких українок..?
 
По-перше, те, що вона була переконаною й послідовною прихильницею емансипаційного руху в Галичині і, вслід за Наталією Кобринською, де тільки могла, там і виборювала рівні права для західноукраїнського жіноцтва (приміром, заснувала у Львові у 1893 році Клуб Русинок, який згодом переріс у Союз Українок; була директором Інституту для дівчат імені святої Ольги та багато такого іншого).
До жіночого руху у Галичині належить і Северина Кабарівська, про яку вже писав “Контент Медіа”.
 
Ось що відомо про Герміну Шухевич (з дому Любовичів із Перемишля) із Вікіпедії.
 
Герміна Шухевич — українська громадська діячка, послідовниця емансипаційного руху Наталії Кобринської, засновниця жіночого товариства, яке прозвали “Три Марини”. Від wих “Трьох Марин” потім утворилися такі організації і клуби, як “Клуб Русалок” (1893 р., довго там Герміна була головою), пізніше “Союз Українок”.
 
Також Герміна заснувала кооператив для жінок “Труд” (1900-1914 рр.), де займалися пошиттям одягу.
 
Саме Герміна Шухевич першою в Україні вийшла на люди в штанах. Для консервативної Галичини це був неабиякий виклик!
 
Герміна Шухевич заснувала одну з перших львівських фахових жіночих шкіл, курси у галицьких містах і перше національне дошкільне товариство, яке опікувалося дітьми.
 
Була директоркою Інституту для дівчат ім. св. Ольги. Співдіяла з чоловіком Володимиром Шухевичем
(1849—1919) — визначний український учений (етнограф-фольклорист), публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка).
Разом з ним Герміна влаштувала етнографічний похід 1887 на Високий Замок та український етнографічний відділ на Крайовій виставці 1894 у Львові.
 
По-друге, Герміна Шухевич була дружиною незрівнянно плодовитого науковця-етнографа Володимира Шухевича, який десятиліттями вивчав культуру і побут в Українських Карпатах, а потім уклав і видав друком п’ять (!) томів своєї “Гуцульщини”, яка досі є настільною книгою для багатьох з нас.
 
Проживали Володимир і Герміна Шухевичі у Львові, на вул. Собіщини, 7. У них було п’ятеро дітей. А найстарший син Йосип (Осип) був батьком Романа.
 
Тепер вулиця Собіщини називається вулицею Барвінських
 
Житловий будинок № 7, у якому народився Роман Шухевич, зведений 1897 року за проєктом Броніслава Бауера.
 
Початково одноповерховий. Тут у 19001915 роках мешкав із сім’єю український етнограф і громадський діяч Володимир Шухевич[13], у 1920-х роках, під час навчання у Львівській політехніці — його онук Роман Шухевич[14].
 
За польських часів тут була редакція українського часопису «Вісті з Лугу»[4], також тут мешкав його видавець Роман Дашкевич[15].
 
У 19031904 роках за цією адресою діяла редакція газети «Учитель». 1928 року розпочато перебудову за проєктом Олександра Пежанського. Роботи завершено лише у 1936 році під керівництвом Ярослава Фартуха. Будинок отримав другий поверх і втратив первісний фасад[13].