Громадський простір чи помста за “Добробут”

Рік тому, на початку січня, у мерії Львова заговорили про те, що фірма, яка використовує майданчик навпроти театру Заньковецької, знаний у народі як ринок “Добробут”, робить це не зовсім законно і не сплатила у міську казну мільйони гривень. 
 
Юристи мерії вважають, що право користувачів земельною ділянкою і нерухомістю є спірним і намагалися вирішити справу через суд, позбавивши їх такого майна. На суд приходив навіть сам міський голова Андрій Садовий, який за попередні 17 років своєї каденції не бачив мізерних надходжень від власників ринку “Добробут” у міську казну і тут раптом його осінило. 
 
Сьогодні замість ринку “Добробут” власники чи то орендарі ділянки поселили супермаркет “Арсен” і успішно далі продовжують користуватися земельною ділянкою.
 
Натомість чиновники мерії ймовірно з команди Андрія Івановича заговорили про потребу створити громадський простір на місці колишнього “Добробуту”. Мовляв, львів’янам і гостям треба ж десь відпочити від прогулянок. 
 
Ось що з цього приводу опублікував відомий активіст Юрій Ситник. 
 
Дуже не люблю пафосу, а тим паче пафосу лицемірного. А ще не люблю, коли з людей роблять ідіотів. Тому прокоментую ( мої коментарі в [_]) допис їдного соратника львівського війта (цитати у «_»») щодо конфлікту між Львівською міською радою та власниками так званого «ринку «Добробут», який розташований у Львові, просто за Оперним театром.
 

«Громадський простір замість «Добробуту» – не просто мрія

 
Я маю мрію, що за Оперним театром буде гарний і стильний сучасний громадський простір. Такий, що пасуватиме нашому місту і який стане візитівкою Львова. Зрештою, в минулому він там і був».
 
«Я маю мрію» – це назва найвідомішої публічної промови американського проповідника Мартіна Лютера Кінга 28 серпня 1963 року, в якій він закликав покласти край расизму у Сполучених Штатах Америки.
 
Мріяти високопоставленому міському чиновнику про клаптик Львова на тлі його системної руйнації – це все одно, що лікарю мріяти аби у важкохворого пацієнта зник маленький чиряк на дупі. Шкода, що цей чиновник не мріяв про скверик на місці незаконної будови по Міцкевича 9, чи про парк на місці знищеного автобусного заводу.
 
Подібних прикладів для чиновницьких «мрій» багато.
 
«90-ті роки подарували нам багато чого – наприклад, численні МАФи і стихійні базари на стадіонах чи міських площах. Тоді так звані барахолки були мегапопулярними з об’єктивних причин: у магазинах було голо і пусто. Тож такі ринки ставали швидким і надприбутковим бізнесом.
 
Але треба подивитися навколо і визнати об’єктивну реальність: часи таких барахолок минули – на стадіонах тепер знову грають у футбол, а на міських площах відпочивають і гуляють мешканці та туристи. Тому очевидно, що оцей “шанхай” позаду Львівської Опери у самому центрі абсолютно не пасує європейському місту. Тим паче, ансамбль історичного центру Львова належить до світової спадщини ЮНЕСКО»…
 
Хм-м… Для соратників львівського війта з величезними зарплатами часи «барахалок» давно минули, а ось дедалі більше львівʼян закуповуються у секонд-хендах і на «соціальному ринку», що на Сихові. Далеко не на всіх стадіонах грають у футбол, а на міські площі, якими шпацирують львівʼяни та туристи, сумно споглядають облупленими фасадами занедбані камʼяниці.
 
У «шанхай», як символ переущільненого та хаотично забудованого міста, самонемічна влада вже давно перетворила Львів незаконними масовими забудовами. Але про це писав багато, тому не буду повторюватися.
 
Щодо історичного центру, який включений у спадщину ЮНЕСКО, то хочеться чиновнику навести приклад готелю на пл.Міцкевича, 9, висота якого рівно на 10 метрів перевищує гранично допустиму, чи багаторічні руїни на вул. Федорова, просто біля міської ратуші (на знимці). Таких прикладів теж дуже багато.
 
«Не буду сьогодні про юридичний бік справи. Про цей схематоз, теж родом з 90-х, писано і говорено багато. Проте останнє рішення Верховного Суду додає оптимізму: він виніс рішення на користь Львівської міськради, адже скасував усі попередні рішення судів та скерував справу на новий розгляд…».
 
Не вся правда, ой не вся! Мені достеменно відомо, що ще з 2006 року в міській раді є документи про цей так званий «схематоз». Чому до останнього часу питання «Добробуту» не хвилювало львівських чиновників? Бо бабло капало і все було добре? А коли стосунки власників «Добробуту» з війтом зіпсулися, то вирішили показати «хто в хаті господар»?
 
А новий розгляд – це далеко не рішення «по суті». Тому війт і дав команлу «фас» аби готувати відповідний медійний ґрунт.
 
«Трохи історії. Раніше за 90-ті роки. На початку ХХ століття площа за Оперним театром була головним громадським простором у центрі міста. Уздовж площі була історична забудова. На сьогодні вона, на жаль, практично не збереглася».
 
Ой! Так собі взялася і не збереглася?! Як і на вул.Федорова? Як і десятки інших аварійних історичних будівель у центрі міста?
 
А коли вщент забудовуються території колишніх заводів – то їх мешканцям громадські простори не потрібні? Як і передбачені генпланом вулиці чи паркінги?
 
«І власне позиція міста – коли повернемо землю в користування міста, відтворити тут історичний громадський простір з додатковим озелененням, комфортним і затишним плануванням простору, відповідними вуличним меблями. Можливо, з водним чи мистецьким об’єктом, або навіть з дитячим майданчиком – це все до обговорення. Рішення прийматимемо спільно».
 
Цікаво би було дізнатися позицію міста щодо системних і цинічних порушень генплану, щільності та висотності забудови у зоні ЮНЕСКО та в межах історичного ареалу. А про мистецьку цінність новозбудованих обʼєктів просто не хочеться й коментувати.
 
«Зрештою, і на «Добробуті» вже почалися незворотні процеси: частина ринку вже згорнула діяльність, деякі ятки демонтувалися навіть без якогось особливого допінгу від міської ради. Тому й решті підприємців варто усвідомити: процес пішов і його буде доведено до кінця».
 
Незворотні процеси вже відбуваються по всьому місту. А обмовка «по Фройду» – «процес пішов» (сам пішов?) і «його буде доведено до кінця» (то таки не сам пішов, а його свідомо розпочали?) – то вже «фірмовий» стиль наскрізь брехливої львівської міської влади.
 
«Це всього-на-всього мрія? Заперечу скептикам прикладом із життя.
 
Вулиця Стара упритул до ринку «Добробут» – вона роками стояла перегороджена шлагбаумом і брамами. Які були протести і хвилювання! А що сьогодні? Уже нічого не блокує прохід і вулиця є відкритою для всіх мешканців. Історичну та урбаністичну справедливість відновлено».
 
О! Ще одного «чирячка» на тілі важкохворого позбулися? Щасливі львівʼяни тепер можуть вільно ходити тим мікроскопічним клаптиком міста, але ламати руки-ноги на непочищених хідниках, ризикувати життям, проходячи під аварійними балконами та ремонтувати автівки після ям на дорогах, якими всіяне все місто!
 
«Вірю, що так буде і з площею позаду Оперного. Адже мрії мають властивість здійснюватися. Якщо є мужність їм слідувати і працювати над їхнім втіленням».
 
А я мрію, що львівʼяни таки прозріють, вкупі з правоохоронцями, і проженуть сраною мітлою зі знищеного Львова усю ту хитрожопу самонемічну наволоч. Тільки на відміну від пана чиновника, не дуже в то вірю, бо львівʼян у Львові залишилося мало, а львівцям байдуже.