Помер відомий український богослов

На 86 році пішов із життя Дмитро Степовик – професор, доктор богослов’я, довголітній голова Сенату ОУН.

Україна втратила великого сина, а ми – вірного товариша і друга. Про це у Фейсбуці повідомив Ьогдан Червак.

Дмитро Степовик – визначний мистецтвознавець, автор численних фундаментальних досліджень з історії мистецтва і богослов’я.

Його виступи із захопленням слухали тисячі людей в Україні. Із лекціями з історії українського мистецтва й української культури він виступав у наукових установах й університетах Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції.

Останні роки свого життя Дмитро Степовик присвятив відродженню української Церкви, зокрема Української Православної Церкви – Київського Патріархату.

Його книжка «Історія української ікони» стала одним із підмурівків духовного відродження України.

Мені пощастило неодноразово з ним спілкуватися, вчитися його умінню слухати людей, переконувати аргументами, а не емоціями, залишатися твердим і безкомпромісним у принципових питаннях.

Можливо, через свою наукову діяльність, Дмитро Степовик не виявляв особливої активності у націоналістичному русі, але, без сумніву, вважав себе переконаним українським націоналістом.

Саме він відкривав позачерговий XIX Великий Збір Українських Націоналістів у травні 2012 року, після смерті п’ятого Голови ОУН, останнього Президента УНР на вигнанні Миколи Плав’юка.

8 травня 2014 року, Маестро презентував у Львівській політехніці в моєму проєкті “Від книги до мети” свою блискучу монографію “Наслідуючи Христа: Віруючий в Бога Тарас Шевченко”:

“Тарас Шевченко був істинним християнином та глибоковіруючою людиною.

Навіть більше, він був уцерковленим – тобто таким, який суворо дотримувався заповідей. У цьому, як я переконався на основі літературних творів Тараса Шевченка, де майже у кожному вірші чи листі, які він писав до друзів, чи сторінці щоденника, – є глибокі звертання до Бога”.

“Зло – багатолике. Його улюблена зброя БРЕХНЯ і НАКЛЕП”.

“В часи Ісуса Христа носії зла – це законники, книжники, фарисеї, вулична юдейська чернь”.
“Головний вузол московської внутрішньої політики – православ’я”.

Господи! Яку Ти людину взяв у свої обійми?
На все Твоя воля.

Вічна пам’ять Вам, вельмишановний Дмитре Власовичу …