Колись тут виробляли алкоголь, потім повидло, а тепер тут живе мистецтво

Ідея заснувати у Львові новий культурний центр зародилась у 2015 році, коли філантроп, культурний підприємець та історик доктор Гаральд Біндер вирішив зберегти колишню «Фабрику повидла», заснувавши тут центр сучасного мистецтва. Після глибинних досліджень і підготовки чоловік виділив значне фінансування для подальшого розвитку проєкту.

Jam Factory Art Center розташований у районі Підзамче, на північ від центру Львова у колись успішній індустріальній околиці. Довший час цей район був промисловою зоною, яка не сильно привертала увагу мешканців і гостей Львова.

Однак поступово Підзамче почало оновлюватись, коли тут відновили стародавню будівлю для бібліотеки «Під Високим Замком» та капітально відремонтували частину вулиці Богдана Хмельницького.

Арт-центр Jam Factory став фінальною «роздинкою», яка змінює район, дає йому поштовх для розвитку та розширює цікавість львів’ян до пізнання свого міста.

Будівля «Фабрики повидла» потребувала серйозних реставраційних робіт і інвестори зробили все, щоб зберегти кожну старовинну цеглину. Також її підсилили особливими елементами, як ребристі колони чи стеля з незвичного гіпсокартону, що водночас підсилює акустику приміщення.

«Мій порив продовжити свою першу ініціативу, Центр міської історії, зміцнів після того, як я відчув, який потенціал криється в Україні та її людях. Так само, як і наука, мистецтво є важливим засобом глибоких роздумів для суспільства, особливо під час війни.

Ми хотіли відкритись минулого року, але через велику війну не змогли цього зробити. Але ми робимо це зараз, бо це унікальний проєкт у Львові та Україні загалом.

Це мистецький центр, який поєднує в одному місці різноманітні арт-форми: візуальне мистецтво, театр, музику, перформанс.

Це все сприяє до діалогу, який ми хочемо розвивати. Ми не хочемо, щоб нас сприймали як музей чи виставкову залу, а бути місцем зустрічі, навчання, дискутування, обміну досвідом», – розповідає Гаральд Біндер, засновник Jam Factory Art Center.

Концептуальною метою ревіталізації було створити мультидисциплінарний арт-центр – простір для критичної рефлексії через культуру.   Структурна композиція комплексу, що складається з шести окремих просторів площею майже 3500 кв. м, відображає ці амбіції. Цікаво, що простір має багато особливих частин: театр для перформативних практик, що оснащений найновішими технологічними засобами, численні виставкові зали, частина з яких функціонує в якісному бомбосховищі, паркувальний майданчик із накриттям з сонячних панелей, сучасний чорний куб, який слугує мультифункційним простором для різноманітних подій, Jam Cafe, три тераси та навіть система «розумного дому», що дозволяє керувати світлом і звуком свого простору із планшету.

«Ми йшли до цього дня понад 8 років. З самого початку ми ставили перед собою два великих завдання – створити концепцію культурно-мистецького центру та підібрати команду, яка зможе зробити реновацію старої індустріальної будівлі в цей центр.  Для нас було важливим зробити так, щоб цей ментально віддалений район міста (бо багато львів’ян сприймають Підзамче як “десь за Високим Замком”), став точкою притягання людей. Як на мене, нам це вдалося», – зазначає Божена Пеленська, програмно-виконавча директорка простору. «Дуже часто війна створює в нас порожнечу, яку може заповнити або мистецтво, або страх. Страх робить нас невільними, рабами, якими легко маніпулювати. Але якщо порожнечу заповнює мистецтво, то зʼявляються сили, крила і можливості думати, творити, перемагати. Дякую Гарольду і його команді за це мистецтво і загалом за те, що ви робите для України», – наголосив Андрій Садовий.

Jam Factory Art Center працює як безперервний, адаптивний простір для перформативних, виставкових, музичних та дискусійних проєктів. Першою виставкою простору, що супроводжуватиметься публічною програмою, є “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми” під кураторством Катерини Яковленко, Наталії Маценко та Бориса Філоненка. На виставці представлені роботи українських митців 2022-2023 років а також у довшому хронологічному ракурсі: від ХІХ століття до сьогодення. Виставка побудована за принципом новел та об’єднує твори на двох дистанціях — між сьогоденням і минулим та між персональними переживаннями й досвідами воєнного часу.

Історична довідка

Будівля «Фабрики повидла» з характерним парапетом та неоготичним фасадом має статус пам’ятки місцевого значення та була побудована на замовлення єврейського підприємця Йозефа Кроніка в 1872 році.

Будівлі служили успішним алкогольним підприємством до Другої світової війни, під час якої родина Кроніків загинула.

Після війни завод імпортував вина з Молдови та інших частин СРСР, поки в 1970 році не був перетворений на фабрику з переробки фруктів і овочів. Діяльність фабрики зупинили в 1990-х роках.

З 2008 року будівлю використовували на тимчасовій основі для культурних ініціатив, таких як «Тиждень актуального мистецтва», театральний фестиваль та інші мистецькі та громадські заходи.