Літургія у греко-католицькому храмі: церковна традиція
Християнство ґрунтується не на “голій духовності”, адже Ісус Христос реально воплочується, стає досконалою людиною з тілом і душею. Тілесна постава і жести християнина – важливі реалістичні символи особистої віри й побожності, складові молитви Церкви Христової – знак святого хреста, стояння у храмі, очікування приходу Ісуса Христа у славі, піднесення рук, колінопреклоніння, поклони, поцілунки…
Одяг вірних у храмі має бути скромним, чистим і акуратним. Чоловіки із непокритою головою, жінки- з покритою (частіше бачимо у православних храмах). Хустина дівчини, жінки в храмі – це молитовний одяг- покірність перед Богом і внутрішнє ставлення до молитви. Увійшовши до храму, віряни підходять до тетраподу, двічі хрестяться, цілують храмову чи “святкову” ікону або хрест, ще раз хрестяться.
Якщо на іконі зображений Господь на весь зріст, цілують ступні Бога, в інших випадках – руку. Плащаницю цілуємо зображені Христові рани. На іконах Божої Матері і святих – руку, якщо зображена лише голова – волосся. У храмі вітаються поклоном або християнським привітом.
Вірні між собою обмінюються рукостисканням під час Чину всепрощення на початку Великого посту та при співі стихир Пасхи на великодній утрені. Просячи благословення, складають долоні навхрест (правою долонею згори) і підходять до єпископа (священика) зі словами: ”Благослови, Владико (отче). Прагнення до Бога виражають хресні ходи, прощі до святинь…С т о я н н я у храмі (обличчям до вівтаря) – природна постава людини. Християнин, стоячи у храмі, засвідчує духовну увагу й готовність виконати волю Божу. У процесі богослужіння часто чуємо: ”Премудрість, прості”, тобто “станьмо прямо”. Це знак особистої участі у Воскресінні Господа.
Ісус Христос встав із гробу, і кожного з нас підніс від тління до життя вічного. Християни стоять під час входу з Євангелієм чи Чесними Дарами, коли читається Євангелія, співають Херувимські пісні, виголошують Євхаристійний канон та кадять.
Читання Євангелія слухають зі схиленою головою, як належиться перед Всевишнім. Вірні у храмі – учасники спільної молитви, на заклики священика під час єктеній співають всі: ”Амінь”, “Алилуя”, “Господи помилуй” або “Тобі Господи”, та Символ віри, молитви “Отче наш”,”Вірую Господи”, антифон та “Святий Боже”, “Свят, свят, свят…”, “Тебе оспівуємо” на молитвах і богослужіннях упродовж пасхального часу – від Великодня до Зіслання Св. Духа.Т р и м а н н я рук вздовж тіла – вияв відкритості й готовності отримати волю Божу. Складання рук навхрест під час молитви чи причастя – смирення перед Богом, свідчення віри в розп’ятого і воскреслого Спасителя. Піднесення рук – символ розуму вірного та серця до Бога.
П о к л і н у храмі – покаяння, а також пошана і почитання. Припадаючи до землі (підлоги храму), сповідуємо особисту гріховність, а встаючи – визволення від гріха, яке дарує Господь силою Свого Хреста. Поклін буває великий (доземний) і малий (поясний, не згинаючи колін). Інколи їх називають метаніями (“метанойя”) – “переміна ума” – зміна життя, звернення до Бога через особисте покаяння.
Великі поклони з хресним знаменням робимо під час Великого посту, передусім з молитвою Св. Єфрема, а малі – перед іконами, мощами. Схилення голови – послух Богові та покора перед Його волею.К о л і н о п р и к л о н і н н я – покутна постава людини перед Богом, свідчення усердної або заступничої молитви Церкви Христової.
С и д і н н я у храмі – ознака авторитету. Той, хто очолює літургійне зібрання, сидить перед тими, хто прийшов на нього. Єпископ – глава місцевої церкви сидить на горньому місці чи катедрі, підтверджуючи покликання – бути пастирем і вчителем Христового стада.
Зазвичай, вірні храму під час богослужіння сидять, слухаючи проповідь, або читання Апостола, виголошення псалмів, старозавітних читань-паремій. Натомість при читанні новозавітних писань – Євангелія, Великого входу, освячення Дарів, під час причастя – віряни встають. Зазвичай, вірні хрестяться перед і після читання Євангелія на словах: “Слава Тобі, Господи…”. Підготував Степан Беца.
