Одяг (облачення) церковних осіб – духовність і твори мистецтва

Сучасний священичий одяг веде історію із IV – IX ст. Його підставою стала перша половина Св. Письма – Старий Завіт. Господь  заповів  Ааронові, братові первосвященика Мойсея, аби для богослужінь практикували спеціальний білий одяг. У роки становлення Церкви – як Божої інституції,  до Літургії (Служби Божої) пристосували і світську одежу. Таїну священства охоплюють три чини – диякони, священики і єпископи, їх одяг теж має три види. Одяг д и я к о н а.  Стихар (стихарій) – верхній богослужбовий одяг диякона та церковнослужителя – довге вбрання з широкими рукавами та розрізами збоку (далматика).

Одяг з тканини білої барви – символ спасіння. Поверх стихаря (наплічника) вдягається плащ далматик – символ благодаті.

Гідність диякона  та іподиякона (одягає архиєрея, тримає і подає йому  дикирій та трикирій) – орар – вузька довга стрічка, перекинута через ліве плече на праву руку. Після молитви “Отче наш” вдягається навхрест.

Орар подвійний  – широкий орар – церковна нагорода для прото – та архидиякона. Дикирій (двокирій) – двораменний свічник зі свічками, трикирій – свічник із трьома свічками, якими  архиєрей благословляє вірних. Одяг с в я щ е н и к а.  Повсякденний верхній одяг католицького, православного і греко-католицького священнослужителів і ченців – ряса (rason – стерта одежа).

Це довгополе вбрання темної барви з широкими рукавами. Облачення церковне: Фелон або орнат.

Фелон – плащ, що одягається поверх стихаря у Церкві східного обряду. Складова частина фелона – опліччя чи монограма Ісуса Христа. У Церкві західного обряду практикують вишитий орнат. На ньому – зображення кістяків – символ смерті, Голгофи та черепа – символи страждання Сина Божого. У Східній Церкві плащ обрізають півколом спереду. У Західній Церкві орнат має розрізи на боках. Нарукавник і нарукавниця – складова одягу священнослужителя –  манжет для стягування рукавів підризника чи стихаря. Нараменник  (омофор) – символ  заблукалої вівці, яку Ісус Христос несе на раменах. Йдеться про людей, яких Церква Христова має повернути до Бога. Суттєвим елементом одягу священика  вважається єпитрахиль (єпітрахиль) – довга смуга, що вдягається на шию і вільно спадає. У римо-католицького священика  вона називається  стула.

Камилавка – частина клобука – розширений доверху циліндричний головний убір священика. Це також церковна нагорода єрея, протодиякона та архидиякона.

Одяг є п и с к о п а. Під час процесій священик у Західній Церкві має плащ-накидку – капу. До речі, останню може одягати і єпископ, і священик.   У Східній Церкві практикують мантію – одягає лише єпископ. Привілей єпископа та  архимандрита – головний убір – митра. Вона має два виступи і дві смужки, що спадають. Це символи Св. Письма – Старого і Нового Завіту.

Нагородною митрою відзначають заслужених єреїв,  протоєреїв та  архимандритів. Вона має вигляд корони,  оздобленої іконами.  Архимандрит або протоєрей, нагороджений митрою,  називається митрат. Митра, увінчана хрестом, – відзнака патріаршого сану.

Ознака єпископа сакос –  верхній богослужбовий одяг архиєрея – коротке вбрання з широкими рукавами. Одягається поверх підсакосника та єпитрахилі. Набедреник або палиця (ромбоподібна) – чотирикутна хустка, підвішується до пояса за один кут, носиться на правому стегні. Це символ меча – Слово Боже. Кожний владика носить панагію (panagia – Пресвята Богородиця) невеличку нагрудну ікону Богоматері, часто з Богомалятком Ісусом Христом.

Крім Діви Марії з малям можуть бути Трійця, Розп’яття, Вознесіння. Це відзнака архиєрейського чину. Панагія походить від  хреста із дещицею мощів святих. Кожна діюча церква має антимінс (antimensium) – напрестольне покривало – чотирикутна льняна (шовкова) хустка з зашитою дещицею мощей.

На  ній зображено тіло, покладеного у гроб Ісуса Христа, знарядь Його катувань і чотирьох євангелистів (по кутках). Винос і покладання на престол антимінса – неодмінний обряд перед звершенням Служби Божої, таїнства причастя і освячення нових храмів. Освячений єрархом антимінс має благодатну силу. Під час Богослужіння використовують літургійні покривала (покрив) на Святі дари.  Йдеться  про  хрестоподібні покрівці на чашу. До неї підв’язують фартушки. Це своєрідний одяг Святих дарів. Нарешті,  маленькі круглі шапочки – піюски: малинова – єпископ, червона – кардинал, біла – папа. До речі, у свій час українка, православна Ганна Борщевська (Тернопіль) готувала облачення  для папи Св. Івана Павла II. Його Святість завжди просив її шити білу сутану без … кишень та з довгими рукавами. Таким чином, узвичаєне облачення церковних осіб – складова духовності, а водночас – мистецькі твори українських майстринь із золотими руками.   Степан Беца