Художниця-графік Олена Кульчицька: “Не цілком помру”
Це кредо життя і творчості знаменитої художниці, майстрині килимарства, педагога Олени Кульчицької (1877-1967) із роду Кульчицьких гербу Сас Левка Теодоровича (1843-1909) та Марії (? + 1939) із дому Стебель Кульчицька (1873-1940, Львів).
У родині були також старший брат Володимир та старша сестра – Ольга.
Обидві сестри мали вельми схожі долі. Не були заміжніми, вчителювали у школах: Ольга викладала ручну працю, Олена – рисунок.
1894-го Олена вчилася у восьмикласній школі при монастирі Сакраменток (Львів), потім у відкритій приватній художній школі. Мистецьку освіту отримала у Львові (1901-1903) та у Відні (1903-1907).
Як згадувала Олена Кульчицька в інтерв’ю для газети “Вільна Україна”, що було опубліковано 08.03.1945 р., важко було здобувати місце серед художників.
Особливо важкими були її перші кроки. Однак їй це вдалось, уперше твори Олени Кульчицької були експоновані в 1908 р. на виставці у Львові. Окрім рисунка, Кульчицька творила у техніці малярства, в найпростішому деревориті й найтоншому офорті, в моделюванні в усіх скульптурних матеріалах, а також в техніці емалі, вишиванки, різьби та інкрустації.
Упродовж 1910-1038-го вчителювала в середніх школах Перемишля, працювала у відділі музею НТШ, пізніше у Кракові, Варшаві, Познані, Києві, Полтаві, Відні, Берліні, Празі, Харкові й США. Картини: “Cтрасті Христові” “З війни”, портрети українських князів, письменників, з гуцульської міфології – “Весна”, “Літо”, Осінь”, ”Зима”.
1907-го сестри подорожують музеями Європи – Мюнхен, Страсбург, Париж, Лондон, Женева. 1909-го помер батько. Мати і сестра перебралися до Олени на постійне місце проживання (Львів).
Дослідниці життя і творчості Олени Кульчицької стверджують, що вона і в 90-річному віці була гарною убранною панею, середнього зросту і середньої ваги… мала витончену фігуру, великі гарні сині очі, пружні руки, що свідчить про її фізичну роботу за мольбертом.
В роки першої світової війни працювала у шпиталі, надавала посильну допомогу в таборі пересильних українців. Згодом зайнялася станковою графікою, ілюстрацією книг, зокрема, дитячих та й напівлегендарної повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1911).
Вона авторка циклу акварель документальної вартості – ескізи народного одягу і творів народної архітектури. Світ побачив її “Альбом акварелей та ліногравюр” (1958).
Працювала також у ділянці прикладного мистецтва (близько 80 проєктів килимів).
Художня спадщина Олени Кульчицької налічує близько 250 полотен у Національному музеї імені митрополита Андрея [Шептицького].
У Львові працює художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину, 7).
На її честь заснований 32 курінь УПЮ імені Олени Кульчицької. Вона також авторка своєрідної емблеми “Союзу українок”.
Олена Кульчицька дійсно повністю не померла, а живе і буде жити в пам’яті народній.
Підготував Степан БЕЦА.
