Як син священика став відомим українським кулінаром
Насамперед згадаємо слова французького філософа, письменника, кулінара Жана Брийя-Саварена (1775 -1826): “Творець, зобов’язавши людину їсти, аби жити, спонукає її до цього апетитом і нагороджує за це задоволенням”.
Не забули ми знамениту фразу Сократа: “ Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити”.
Зеновій Кияк, родом із села Грушка вчительської родини. Його батько Роман-Андрій Кияк після закінчення навчання у Львівській консерваторії через зв’язки з українським національно-визвольним рухом працював учителем музики у сільських школах Галичини.
1964-го висвячений на служителя УГКЦ. У лютому 1990-го – канцлер Івано-Франківського єпархіального управління. Помер 27 грудня 1998-го на 79-му році життя.
Його один із синів Зеновій отримав фах товарознавця продовольчих товарів вищої кваліфікації (простіше сказати – технолог або повар чи кулінар).
У середині 90-х очолив обласне Управління із захисту прав споживачів на Прикарпатті.
За його ініціативою створили добре оснащену лабораторію для аналізу будь-якого продукту. Бюрократам така ситуація не сподобалася.
1998-го Зеновій започаткував власну справу з ресторанним бізнесом та виробництвом екологічно чистого продовольства. У свій час Зеновій мав розмову із п. Дарією Цвек – авторкою популярних в Україні кулінарних книг. Нині креактивний кулінар зібрав понад 200 рецептів української кухні.
Особливу увагу звернув на український борщ. Чим він заслужив світову славу? За словами Зеновія, його секрет – у способі приготування.
Борщ не вариться на вогні, а кілька годин “мліє” і “тліє” у печі в глиняному горщику посеред граней від спалених дров. Усі овочі в глечику щільно накриті глиняною кришкою чи прісним тістом. Так готується тушкована картопля, різноманітні каші та інші селянські страви.
Рецепти Ольги Франко
Цікаво, що певною попередницею кухарства Зеновія була невістка Івана Франка – Ольга Франко. З-під її пера 1929-го вийшла оригінальна книжечка “Перша українська загально-практична кухня”.
У незалежній Україні львів’янка п. Роксаляна Літун опублікувала видання “Рецепти солодкої жінки”.
Рецепт лемківського супу:
Аби приготувати 3—3,5 літра киселиці — майже культового лемківського супу — достатньо мати під рукою півлітрову банку вівсяного борошна або геркулесу, 25 грамів дріжджів та окрайчик житнього хліба.
Залити ці інгредієнти 1 л теплої води й поставити в тепле місце на добу для бродіння. Потім суміш процідити крізь марлю, додати 2—2,5 л води та півтори чайні ложки тмину, довести, помішуючи, щоб не пригоріло, до кипіння.
Присмачити підсмаженою на олії цибулею, часником та посолити за смаком. Через кілька хвилин духмяне вариво доповнити лавровим листом, перцем та олією (бажано льняною — в ній один із секретів смаку киселиці).
На час посту ця страва, як стверджують лемки, прирівнюється до амброзії — легендарної їжі олімпійських богів, яка, на переконання древніх греків, гарантувала молодість і безсмертя.
Підготував Степан Беца.
