Три одруження і два розлучення видатної українки

Поділитись

Розповідаємо про  історика, археолога Наталію Полонську-Василенко (Меньшову) (1884 -1973).

Вона народилася у сім’ї військового Дмитра Меньшова (Харків). Далі – гувернантка, домашнє виховання під звуки фортепіано.

з 1889-го –  навчання в гімназії,  домашня вчителька, викладач історії у школі незрячих. З дозволу чоловіка (без нього не мали право зарахувати заміжню жінку) 1907-го закінчила історико-філологічне Київське відділення Вищих Жіночих Курсів (Київ, 1913), згодом отримала  посаду їх асистента.

Упродовж 1916-1920 рр. перша жінка приват-доцент Київського університету імені Св. Володимира.

Тоді вже три роки перебувала у шлюбі з поручиком  Сергієм Полонським. Але постійні переїзди чоловіка з одного місця на інше, перспектива стати гарнізонною дамою не влаштовувала допитливу, спраглу до знань молоду  жінку. Вона бажала будувати кар’єру в Києві. Отож, не зважаючи на взаємне кохання, молоді люди розійшлися (січень, 1914).

1918-го молодій вченій вдалося створити науково-дослідний Археологічний інститут (Київ). Більшовицька влада всіляко  гальмувала його діяльність, співробітники тривалий час працювали на громадських засадах. 1927-го Інститут перестав діяти.

1923-го Наталія Полонська  вдруге вийшла заміж за археолога академіка Миколу Василенка. Восени 1933-го чоловіка арештували за  керівництво міфічною організацією “Центр дій” (ув’язнення на 10 років). Неймовірними зусиллями дружині вдалося досягнути його звільнення за півтора року. З  того часу до подружжя  приклеїли шлейф, узвичаєний для радвлади,  – український буржуазний націоналіст (УБН).

У родині виникли нестатки, почалися цькування відповідними державними органами, чистки, голодування, хвороби. Чоловік  Микола їх не витримав – закінчив земне життя.

Академік Агатангел Кримський допоміг Наталії з роботою,  влаштувавши її на посаду реєстратора Центрального архіву давніх актів. 1937-го  втретє виходить заміж за економіста Олександра Моргуна Через три роки захистила докторську дисертацію, стала професором Київського університету Св. Володимира.

Під час тимчасової німецької окупації перебувала у Львові, перебралася в Чехословаччину, в якій завершила двотомну працю “Історія України з  найдавніших часів до 1921-го”. В КДУ читала лекції, впадаючи в транс, закриваючи очі.

Нині її підручник “Історія України” – постійне джерело студентів історичних факультетів вишів. Вона також авторка близько 200 наукових праць  з археології, історії України, історії української Церкви, спогадів про громадських  і наукових діячів України. Серед праць: “Палій та Мазепа” (1949), “Теорія  III Риму в Росії протягом XVIII і XIX  cт.”(1952), “Дві концепції історії України і Росії” (1964), “Історичні підвалини УАПЦ” (1964), численні студії з історії Запоріжжя та Південної України… українською, англійською та німецькою мовами.

1944-го Наталія Полонська-Василенко  емігрує на Захід, обіймає посаду професора Українського Вільного Університету (УВУ, Прага), із 1945-го – у Мюнхені. 1969-го видала книжку “Видатні жінки України” – своєрідна данина фемінізму від часів княжої доби України (Мюнхен). 1973-го упокоїлася в Бозі в притулку Дармштадті.

Підготував Степан Беца

 

 

Контент Медіа
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.