Апостол фізичного виховання нації Іван Боберський
Іван Боберський [1873-1947] народився у Доброгостові [Дрогобиччина], був первістком багатодітної родини священика Миколи Боберського і вчительки Анни-Домініки Козакевич.
До 1938-го разом із дружиною Йосифіною ( з Іваном познаомилися у словенському містечку Тржич) викупили 7 моргів [із 11-ти], з яких два уділи [із 20-ти]. Саме на цій площі у Львові за ініціативою Івана Боберського створене перше спортивне т-во “Україна”.
Спочатку Іван навчався у Самборі, згодом у першій Академічній гімназії [Львів], університетах Львова, Відня, Граца. Деякий час вчителював, запровадив навчання для вчителів тіловиховання.
Започаткував роботу жіночого відділення руханки, де, зокрема. навчалася Олена Степанів – перша хорунжа УСС. На базі першої Академічної гімназії 1906-го створив першу організацію, що отримала назву с п о р т.
Перший вчитель фізкультури у Галичині
Станом на 1914 рік у Галичині діяло 974 руханкових організацій, фактично вони були в кожному третьому селі краю. Серед його активних учасників були сини Івана Франка – Тарас і Петро.
Іван Боберський чимало подорожував країнами Європи, вивчав організацію і діяльність спортивних інституцій. Йому, власне, належать первісні назви руханкових змагань – відбиванка [волейбол], копанка м’яча [футбол], гаківка [хокей], лещатарство [ходіння на лижах].
За свою невтомну і творчу діяльність його йменували – ”Апостолом фізичного виховання”, “Апостолом фізичного виховання нації”, “Батьком українського сокільництва”, “Батьком українського тіловиховання”, “Вчителем”, “Каменярем українського спорту”.
Упродовж 1908-1914 рр. – голова “Сокола-Батька”[структура охоплювала хлопців та дівчат віком 13-18 років]. Помічниками Івана Боберського були помічник вчителя Академічної гімназії Олександр Тисовський та студенти Петро Франко, Іван Чмола, гімназисти – Микола Отока, Олекса Яримович…
Тон у діяльності спортивних організвцій задавали Альфред Будзиновський, Михайло Гамота, українські діячі – Кость Левицький, Степан Федак, Микола Заячківський, Кость Паньківський, Дмитро Левицький…
6-8 квітня 1913-го [Львів] працював Перший форум пластівських організацій Галичини. Побутує думка, що назву пластунам, за проханням сина Петра, дав Іван Франко. Пласт мав статут, герб, відзнаки, однострій, кличі й декалог. Напередодні першої світової війни у 813 осередках “Січі” проходили патріотичний та фізичний вишкіл близько 90 тисяч юнаків.
Митрополит Андрей [Шептицький подарував] Пластові земельну ділянку на горі Сокол і звів біля Підлютого пластовий табір.
Гасло праці Івана Боберського: “Де сила – там воля!, Не плачем – а мечем!”. Нині його ім’я носить Львівський державний університет фізичної культури та Дрогобицька дитячо-спортивна школа.
Пам’ятник засновникові українського Пласту, професорові, державному діячеві і популяризатору фізичної культури в Україні поки що відсутній.
Підготував Степан БЕЦА.
