Як кохання Юлії врятувало життя Олександра Довженка

Український письменник, кінорежисер, основоположник українського кіномистецтва, художник, творець світового кіномистецтва Олександр Довженко [1894-1956] народився на х. В’юнище [Чернігівщина] у сім’ї було 14 дітей – Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Парасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна, ще одна дитина померла.

Вижили двоє – Олександр і Поліна. Олександр був сьомий. Предки Олександра – чумаки, переселилися у Полтавщину у XVIII ст.

Засновник  роду по батьківській лінії – Карпо. Батьки – неписьменні. Батько Петро належав до козацького стану. Сім’я жила бідно, батько  працював різноробочим, слюсарував. Олександр дуже любив маму, за його словами, “вона народжена для пісень, проплакала все життя”. Змалку  захоплювався мистецтвом, любив природу – рідну  Десну, “казкову сіножать”. А ще був мрійником, споглядальним до оточення.

1916-го закінчив навчання у педінституті [Глухів]. Пізніше згадував про заборону в ін-ті розмовляти українською, бо ж силкувалися зробити із студентів учителів-обрусителів краю. Працював в училищі [Житомир], викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання.

1917-й зустрів з радістю, бо вважав, що “собака зірвалася з ланцюга”. Україна в українців, Росія в росіян. 

В училищі зустрів Варвару Крилову – струнку, червонощоку із доброю поставою та сірими очима дівчину, яка вміла гарно співати і танцювати. У березні 1917-го погодилася вийти за нього заміж. Вона закінчила гімназію, знала кілька іноземних мов.

Через чотири роки – наприкінці серпня 1921-го Олександра скерували на дипломатичну роботу  [Варшава]. Варвара прибула туди у жовтні. Через два роки – 17 липня 1923-го вони зареєстрували одруження у посольстві УСРР [Берлін]. Прикро, але того ж року дружину спіткав туберкульоз кісток. Довелося користуватися милицями.

У червні 1926-го подружжя перебралося в Одесу. В Олександра почалося нове професійне життя і склалася нова любовна історія. Дружина відчула певні зміни у ставленні до неї чоловіка. Та й він поводився дещо апатично, частенько затримувався на роботі в кіностудії. Основна ж причина відразу дві гарні жінки – Олена Чернова та фігура античної  краси богині Юлії Солнцевої.

Варвара засумувала, все частіше подумки перегортала листи Олександра, в яких він писав: “… Безумно люблю тебе…, цілую твої ноги…, чудесну голівку…, чудесні руки…, хочеться бути близько біля тебе все життя”. Довженко посилає Варварі такі ніжні і палкі листи: «…ти ще тихенько спиш, моя маленька дівчинко, й, можливо, бачиш мене уві сні. Коли ти спиш, я люблю тебе найдужче. Мені тоді здається, що ти не дружина мені, а моє дороге чарівне дитя. Я цілую тихенько, ніжно-ніжно твоє тепле рученя подумки… 5 1/2 година ранку. Твій Олександрик».

Нарешті, не витримала і залишила коханому записку: «Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Я їду назавжди від тебе. Розумію все-все. Найперше — те, що жити разом ми не можемо. Ти йдеш у велике мистецтво. Ти віддаєш йому всього себе. Тобі потрібен друг у житті, тобі потрібна натхненниця. Коли приходиш додому стомлений, вкрай виснажений — маєш спочити душею. Твоє серце не повинна ранити жіноча милиця. О ні!

Не тривожся за мене, любий мій. Залишаю тебе свідомо. Не хочу, щоб недуга моя травмувала твою душу. Адже ти не зможеш творити, працювати по-справжньому.

Я житиму до останнього подиху з тобою в серці своєму, в спогадах, думках, у снах. І стежитиму за твоєю красивою ходою. Вірю і знаю, що ти створиш багато прекрасного, доброго й вічного.

Ти закохався, Сашко… Повір: од щирого, хоч і зболеного серця, відкидаючи в ім’я тебе ревнощі й біль, хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням. А в мене одне-однісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем.

Прощай. Хай іде до тебе добро й щастя із Землі, з Неба, з Води!

Твоя навіки Варвара Довженко».

Фактично із 1925-го дружиною Олександра стала Юлія Солнцева, також режисер кіно і… актриса. Олександр то залишав першу дружину, то знову повертався до неї, не забував і Юлію. Після одного із візитів до Варвари, сказала йому про вагітність. Народився син – Вадим, якому дала прізвище Чазов. Це – художник, який любив Варвару, але вона його почуття ігнорувала. Померла Варвара Довженко у 1959-у.

В Олександра бурлило кохання до Юлії, а водночас серце прагнуло Олесі [Олени] Чернової. Вона – красуня із тендітною фігурою, золотавим волоссям.  Чекала його, коли їй осточортіло, назвала його боягузом…

У 1927-1928-роках Юлія  захищає Олександра як тигриця. Зокрема, через свої жіночі чари, вплив на письменника Олександра Фадєєва домоглася, аби Олександра Петровича запросив  до себе …Сталін.

Між іншим, 1943-го  “вождь” наказав знищити ордер на арешт Довженка. Однак перед тим за кінострічки “Земля” та “Звенигора” Олександра називали “буржуазним націоналістом”. Тоді Довженка найбільше вразило звинувачення у націоналізмі: «Товаришу мій Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорнім тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту, – невже любов до свого народу є націоналізм?».

За творчі роки Довженко випустив 9 повнометражних кінофільми, 2 – короткометражні, 3 – повнометражні документальні, 1- короткометражний, став сценаристом, не реалізував 6 кінопроєктів. Їх продовжувала Юлія Солнцева.

Юлію Солнцеву Олександр любив любов’ю довічною. 1952-го писав: ”Я так люблю  мою Юлю, як би не любив ще ніколи за 25 років родинного з нею життя…”. Незадовго до кончини Олександр покохав поетесу Юлію  …Іполитівну.

Відійшов у засвіти 1956-го, Юлія Солнцева – 1989-го. Ховали подружжя за державний кошт.

Казали, що Микола Бажан приніс на могилу Олександра Довженка сніп жита і яблука…

Підготував Степан Беца.