Українські поети та їхні жінки
У зрілому віці Павло Тичина[Тичинін] визнав: ”У меня есть донжуанизм. Характерно, за исключением моей Весни, которая могла, казалось, понять своего Павлуся, ни одна женщина не возносила меня ввись, а наоборот я их из земли поднимал”.
Дослідники його життя і творчості пишуть, що він був схожий на Ісуса Христа до дівчат чи жінок ставився із ніжністю й ласкою. Поет Максим Рильський [Максим Золоте Серце], навпаки отримав інший відгук, зокрема, він із “коровою поцілується, коли… вип’є.
Павло Тичина постійно закохувався, найчастіше платонічно, без надії на взаємність. а інколи – з мрією про тілесну близькість. Однак ніколи не “роздягався” у своїх походеньках, смакуючи перемоги над жінками чи еротичні сни… Це було не його.
На жаль, без взаємності мав прив’язаність до Оксани Коцюбинської і навпаки, не відчував почуття до сестер-гімназисток Жені та Наталі Іваненко. Вони ж не зводили з нього зачарованих очей. Вони з’єднують не одну пару: “Бачили очі, що вибирали, тепер їжте досхочу”.
Максим Рильський після кончини батька деякий час жив у сім’ї композитора Миколи Лисенка.
Тут вперше Максим у 14-річному віці захопився його донькою Галею. Безнадійно. Галя – старша за віком на шість років та й мала коханого – Костянтина Шило. Пізніше поет споминав: ”Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті до країв…”. Чому? Вона ”глузувала, стоптала ти любов мою, ти серце без жалю усе пошматувала – я все ж тебе люблю… Та слово останнє, що я напишу: ”Марія” [насправді це була таки Галя]. Зрештою, хто тепер встановить істину ?
Якось Павло Тичина познайомився із сестрами Поліною та Інною. Спершу йому більше сподобалась Поля, але, подейкують, симпатії мав до Інни. Поліна, відчуваючи владу над ним, кепкувала, насміхалася. Натомість соромлива й лагідна Інна в будь-який спосіб прагнула спокутувати “гріхи” сестри. Допускають, що вислів “Моя Весна” і однойменний вірш присвячувався Інні. З іншого боку, байдужість Полі бентежила Павла. Її образу поет засвідчив у циклі ”Панахидні співи”. Ось так від кохання до панахиди. У 30-х Павло Тичина відвідав Поліну з донькою у Києві. Нарешті, за два роки до своєї кончини згадав обох сестер… Цікаво, яка ж була першою.
Максим Рильський, маючи 28 років, приїхав із села Романівка до Києва на вчительську роботу. Рекомендацію дав односелець Іван Очкуренко. Прийшовши до нього, він зустрівся із його дружиною Катериною. У квартирі він побачив фортепіано і отримав дозвіл зіграти мелодію пісні “Ой, одна я одна та й у батенька була”. Катерина тихенько підспівувала. З пісеньки почалося знайомство, а невдовзі невисока, тендітна, мила жіночка із 7-річним сином Жоржиком відчула: поряд із Максимом сильно б’ється серденько, свідомо/несвідомо зринають грішні думки. Що сталося між ними ?
12 липня 1926-го Максим та Катерина у ЗАГСі зареєстрували одруження. Звісно, від цього радості у Панаса Очкуренка не було. Посумував трохи і … одружився вдруге. Дружили сім’ями, Георгій – cин від першого подружжя та Богдан – син нового подружжя на релігійні свята йшли до Олександри та Івана Очкуренків. Радянські відзначали у Рильських. Катерина, старша від чоловіка на дев’ять років стала дружиною, матір’ю, господинею. Знаючи про його походеньки, мовчки переживала, аби не сваритися. Сутужно було, коли чоловік п’ять місяців 1931-го перебував у в’язниці. Після неї став у квартирі навкарачки і почав голосно… гавкати. На дворі все частіше заглядали зловісні 30-і роки.
Прикро, але флірт навесні 1943-го 48-річного поета із чорноволосою Валерією Познанською посилив сумні роздуми Катерини. Її серце не сприйняло від чоловіка дорогих парфум й пудри. Навіть Богданчик відчув кепські справи у батьків. Спротив засвідчив відмовою від новорічних яблук та горіхів. Згодом у вірші поет сповідався: ”На землі усяк буває, /Кінь і той ся спотикає, /Хоч дві пари має ніг, /Але те у толк візьміте, /Що ще більше Вас любити /Я б уже не зміг”. Любовні захцянки тривали… 1 грудня 1959-го дружина відійшла у вічність. У затишному кабінеті Рильського плакали двоє: Іван Опанасович і Максим Тадейович. Катерина щиро любила обох.
1920-го Тичина зустрів тендітну, з написаними рисами обличчя дівчину Наталю. У готелі 29-річний поет “цілував Лялю всю, всю!” Правда, тілесної близькості не сталося, хоча рука його “на стегнах, як струна” лежала. Наталя померла від сухот – отримав записку: “Прощай. Вмираю. Люблю. Наталка”.
Майже 17 років за Павлом їздила його майбутня дружина Лідія Папарук. Вони зналися ще із часу проживання поета на квартирі у її мами Катерини Кузьмівни. Тепер поет звернув увагу на закохану в нього “по вуха” Ліду. Шість років жили громадянським шлюбом. Друзям називав її бібліотеркою. Хоча вони знали про їх справжні стосунки. 15 липня 1949-го зареєстрували шлюб. Перед ним поет захоплювався співачкою Оксаною Петрусенко. Не уник платонічних стосунків із музикознавцем Валетиною Юдіною, актрисою Наталією Ужвій. За шість років до кончини [1961] отримав лист інни Роговської: ” Як я кохала Вас, Тичино”
