Львівський трамвай: як все починалося у 1880-у році
Традиційно, у день міста Львова, який святкується у першу неділю травня, згадуємо історію львівського трамваю. Нині львівський трамвай своєрідна візитка міста і про цього можна розповідати годинами. Свою оповідь про історію львівського трамваю розмістив у Фейсбук і науковий працівник Львівського історичного музею Олександр Арістархов. Пропонуємо цей короткий екскурс в історію львівського трамваю.
Перший львівській трамвай почав регулярний рух вулицями 3 травня 1880 року. Ця подія могла відбутися на десять років раніше, адже дві англійські фірми просили у мерії дозвіл на будівництво та експлуатацію кінного трамваю, але міська рада відхилила прохання, оскільки потреби міста забезпечували кінні омнібуси, які працювали з 1835 року і мали три маршрути.
У результаті дискусій та обговорень на засіданнях міської ради у січні 1879 р. перевагу було надано вітчизняному підприємству, тобто Трієстинському товариству. У зв’язку з цим у Львові було створено філію цього товариства “Львівський трамвай” (Societa Triestina Tramway, Filiale: Lemberger Tramway).
Закладення колії почалося спочатку по вул. Бема, в середині серпня 1879 р. Рейки тоді були дерев’яні, оббиті металевою бляхою. У серпні місто отримало перші кінні трамваї, що були замовлені товариством на фабриці в Граці. Вони мали темновишневий колір та білі написи з червоною облямівкою – “Tramwaj Lwowski ” (Трамвай львівській).
Усі роботи із будівництва головної лінії було завершено у листопаді 1879 р. 25 листопада від Митної площі розпочалась пробна їзда кінки. З депо виїхало три вагони: один літній відкритий, другий – з одним салоном, третій – пасажирський, поділений на два класи. Випробовування пройшли доволі гладко. 3 травня 1880 р. проїзд був безкоштовним. А з 5 травня почали брати оплату за проїзд. На початку червня дирекція трамваю за проханням магістрату заборонила куріння у вагонах. В середини цього ж місяця завершилися роботи з закладання міського каналу по вул. Городоцькій, і 1 липня 1880 р. розпочався регулярний рух по всій головній лінії, від Митної площі до вокзалу залізниці ім. Карла Людвіга.
Після відкриття Жовківської лінії довжина шляхів кінки становила 5874 м. (лінії в основному були двоколійними). Рух вагонів, як і у всій Австро-Угорщині, був лівостороннім. Кожний вагон поділявся на два класи – перший та другий і проїзд відповідно коштував 20 і 15 центів за секцію.
Обидві лінії були розбиті на 4 секції, вартість проїзду призначалася відповідно з урахуванням класу і відстані проїзду (одна, дві, три або чотири секції). На Городоцькому та Жовківському підйомах екіпаж очікував форейтор (часто підліток), який підпрягав 1-2 пари коней і допомагав подолати складний підйом. А пасажири змушені були платити у подвійному розмірі, за додаткових коней. Вагони рухались із середньою швидкістю 6 км/год.
Доля кінного трамваю була вирішена в 1906 р. У зв’язку з планом розширення мережі ліній електротрамваю обидві лінії кінки повинні були бути електрифіковані в 1907 р.
15 січня 1909 р. на кінному базарі відбувся розпродаж 60 трамвайних коней, а всього в січні було продано 77 коней по ціні від 35 до 315 крон за кожного. Вагони почали використовуватись як причепні до моторних вагонів електричного трамваю. На цьому закінчилась історія львівської кінки.
