Пішов у засвіти почесний громадянин Самбора і ветеран УПА
4 квітня 2023 р. в м. Самборі на 94-у році життя помер Микола Петрущак – «Малий» – член ОУН, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора. Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомив відомий науковець Микола Посівнич.
Народився Микола Петрущак 6 січня 1930 р. в с. Сторона Дрогобицького району Львівської області у національно-свідомій сім’ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942–1944 рр. навчався у дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав НКВДисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.
Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо «Малий». У квітні 1945 р. в бою з НКВДистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь та Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.
У 1947 р. розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) «Вихора», згодом «Шума». Весною 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі «Бригідки». Літом 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова в Харківської обл. і повернутися додому. Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р. під час виконання доручення повстанців потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10-ти років ув’язнення у виправних таборах і до 5-ти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Інти, Абезь Комі АРСР.
Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером в селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п’ятьох внуків.
Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. ген. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН–УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств Меморіал (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та Зелений світ (Київ, 26-29.10.1989).
Організатор і постійний учасник відзначення державних та національно-культурних свят. Пропагував історію створення УГВР у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатор побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам’ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – «Хріну», Тетяні Черешньовській, Меморіалу Героям АТО), завжди своїм патріотичним словом звертався до молоді.
Автор спогадів «Тернистими дорогами правди. Дрогобич, 2015. 340 с.», книг «Катакомбна церква» (1994, 2006), «Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини» (2007) та багатьох статей й інтерв’ю у ЗМІ про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників, відроджував і зберігав пам’яті про бойових побратимів.
Світлий образ друга Миколи та пам’ять про нього залишаться у наших серцях, всіх, хто його знав, кому з ним доводилося спілкуватися та працювати. Це була людина, наділена мудрістю, від якої випромінювало добротою та жертовністю. Відійшов у вічність Друг, який творив і писав славну історію України.
Вічна пам’ять!
