Чи стане Соледар початком кінця ПВК “вагнер”
Приватна військова компанія “вагнер” російського терориста Пригожина може якщо не зникнути під українським Соледаром, то принаймні щонайменше буде потребувати від кількох місяців до року, щоб підготувати досвідчених бойовиків.
Адже саме під Соледаром бойовики “вагнера” втрачають не тільки похапцем споряджених зеків, а й досвідчених вояків. Це може стати катастрофою для кадрів російських терористів. Штурмовий збройний потенціал окупантів вичерпується. І як передають українські канали з району Соледара, яастину якого все ще контролюють ЗСУ, наші захисники вимотують ворога. Видання «Главком» поспілкувалася з військово-політичним оглядачем групи «Інформаційний спротив» Олександром Коваленко.
Він зазначив, що ситуація біля Соледару дуже важка, бо російські терористи сконцентрували на ньому велику кількість сил і засобів та мають кількісну перевагу. При цьому вони не рахуються з втратами, через які і вдаються їхні вдалі штурмові дії. Вони закидали позиції «живим м’ясом» хвиля за хвилею і використали на це майже весь ресурс, який концентрувався ПВК «вагнер» зі східного та південного напрямків від Бахмута.
Коваленко вважає, що у «вагнерівців» повністю вичерпується весь штурмовий збройний потенціал, бо їхні втрати під час штурму Соледара можуть стати катастрофічними. Найбільшим часом ця ПВК свою боєздатність навряд чи зможе відновити.
«З урахуванням тієї кількості сил, які були задіяні з протилежного боку, та тактики, яку використовував Пригожин, цей постійний вал зупинити було неможливо. Це було лише питання часу – тиждень, місяць-два, але так чи інакше вони могли починати займати позиції. Російські окупанти перебувають наразі в Соледарі, та не повністю – північно-західна локація під контролем наших Збройних сил. І саме звідти починаються наші щільні лінії оборони, які тягнуться аж до Благодатного. Аби пробити ці лінії оборони, потрібен ресурс. А у противника його вже немає», – наголосив коваленко.
Військовий аналітик також зазначив, що власник ПВК «вагнер» Пригожин втрачає свою монополію на керування бойовими діями на цьому напрямку.
«На плацдармі, який з перших днів утримував Пригожин, поступово почали повноцінно з’являтись регулярні російські війська. На тих позиціях вже з’являються «чмобіки», що мають якісь базові навички, представники 106-ї повітряно-десантної дивізії, яка буде розміщена в районі Соледара, та 7-ї десантно-штурмової дивізії, яка прикриватиме тили під Бахмутом. Поступово підходять підрозділи, що перебували на навчаннях в Білорусі. Частину з цих сил виводять на Луганщину, але частина підсилить Бахмутський плацдарм. Це свідчить про те, що Пригожин так чи інакше втрачає свою монополію на керування бойовими діями на цьому напрямку…
У Соледарі Пригожин побачив можливість заробити епічну ура-перемогу, яка надала б йому якихось балів. Але він тільки зганьбився, бо навіть російські пропагандисти зараз кажуть, що це – не та ціна, яку треба було заплатити за це місто. Тобто занадто великі втрати там визнають самі ж росіяни», – зазначив Коваленко.
