Ірина Фаріон присоромила мовчазну владу біля пам’ятника Степанові Бандери
1-го січня провіднику української нації Степанові Бандері виповнилося б 114 років. Сьогодні, у перший день року, представники влади поклали квіти до пам’ятника Степанові Бандери у Львові. Пофоткалися і виставили знимки у соцмережі. Щоправда, якихось промов чути не було. З цього приводу відома мовознавиця і політик Ірина Фаріон висловила свою думку та оцінила дії влади.
Як влада ліліпутів до Бандери у Львові ходила….
Цьогоріч біля пам’ятника Бандері у Львові на традиційному вічі, яке започаткувала свого часу ВО «Свобода» разом із Маршем Бандери по всій країні, влада ВСІМ закрила уста.
Виступальників НЕ БУЛО. Можливо, й тому, що мене туди наперед вписали…., а потому швидко передумали. Священники своє відспівали, хтось з них сказав украй убоге боязливе слово, відтак заспівали пісень…Чогось при покладанні квітів затягнули жалібне «Кру, кру, в чужині умру…».
То нині Бандера вмер чи народився ? Хто пише такі сценарії національної безпомічности ? Львівці ?
Не промовляв НІХТО. Справді, цій владі, особливо Садовому, нема що сказати про Бандеру. Це чи не єдина щирість, на яку вони здатні. Садовий його так само боїться і ненавидить, як пуйло в болотній москві. А сьогодні наче в тренді приліпитись до Бандериних ідей – ото й приліпився, яко політичний слимак.
Щодо «Слуг народу», то для Зеленського Бандера непідйомний: він від часу великої війни жодним позитивним словом не згадав про героїчні національно-визвольні змагання ОУН-УПА. У його голові не вкладається, що сучасна сила ЗСУ виросла з сили УПА – армії, яка ніколи не капітулювала і не прийняла так званої побєди 1945 року, армії, що воювала з московським ворогом до 60-х років ХХ сторіччя, коли всі лягли під московський терор. Це погано, президенте. Це ваш страх перед істинними героями і перед непереможною Ідеєю Нації. Вам до того ще рости, а може, і не дорости. Вивчайте спадщину Бандери. Вона вас вразить.
Щороку в цей день вручають премію ім. Степана Бандери за виняткові заслуги у втіленні бандерівських ідей. Цю премію заснували дві людини: Ірина Фаріон – тоді депутат Львівської обласної ради, і Олег Панькевич – голова Львівської облради 2010–2012 рр. Я, зокрема, писала Положення цієї премії і входила до комісії з її присвоєння.
Це була наша форма протесту з Олегом Панькевичем проти скасування звання Героя України Степанові Бандері в Донецькому суді. Ми вимагали і від ряженого в національний стрій Порошенка, і від Зеленського повернути Бандері і Шухевичу звання Героїв України. Ні Порошенко, ні Зеленський цього не зробили. Це їхнє правдиве ставлення до цього народного Героя. І це логічно: це не їхній світ, не їхні цінності, не їхні ідеали. Бо в Бандери про Вічне, в них – про ситуативне і за потребою. Ракети їх ще й досі не повернули до глибин націоналізму як ідеології поневоленої нації, що стає (чи стала?) месником.
А що ж Садовий ? Премію прийшли вручати заступники Козицького (а де ж сам очільник ОВА ?) і ненависник Бандери Садовий, що категорично відмовляється підняти червоно-чорний стяг на Львівській ратуші бодай 14 жовтня, всупереч ухвалі міськради. Натомість на будівлі облради та адміністрації стяг підняли догори ногами…
Мовчазно, тупо, нікчемно і на німо тупцювала львівська власть біля Бандери. Як карлики біля велета. А потому так само на німо, як щурі, згинули з площі біля пам’ятника, залишивши людей без слів про Героя України, без привітань, без уваги і поваги. Бо хіба можуть малі промовляти про Великого ? І чи мають смілість надати слово тим, хто знає силу Бандери і може донести її до людей ? А нащо тим людям давати правдиву силу ? Так можуть і трон влади ліліпутів завалити….
Ото й уся нині правда в Бандерин день під журливу пісню «Кру, кру….» про львівську каналізацію на верхах влади і про їхню абсолютну нездатність збагнути, що визволення наші в бандерівському чині. І той Чин творять наші воїни на фронті. А запілля в глибокій морально-духовій та ідейній немочі.
Коли б націоналістичні ідеї сповідувало понад 50% країни, то не було б у путіна жодних шансів розпочинати війну. Тому й платимо найкращими за найгірших і ніяких.
«Ідейно-світоглядові переконання, політичне кредо, непослідовність у життєвому прямуванні, особиста честь, гідність і добре ім’я – це не чоботи, які можна почистити, а то й викинути, замінявши новими», – Степан Бандера.
З уродинами, Степане Андрійовичу ! Таки довгий наш шлях до перемоги. У Львові передусім.
