Чому польські митники принижують українців на кордоні

Історія, яку запостила у соцмережі відома громадська активістка і юристка Галина Янко, на жаль, не поодинока.

Хто їздив у Польщу, то мав свій досвід зверхнього ставлення окремих польських прикордонників або митників до себе. Причому досить часто таке ставлення нічим невмотивоване і необгрунтоване. Втім, пропонуємо розповідь пані Галини.

Ми іхали до дідуся, котрий в лікарні в Кракові проходить хіміютерапію та обстеження. Мали з собою всі підтверджуючі документи мети візиту. Проблем здавалося б не повинно було бути.

Але ….

На стороні поляків до нас підійшла прикордонниця, попросила всі документи і ні з того , ні з сього, заявила, що передні шкла авто сильно затоновані. Мене це, м‘яко кажучи, здивувало, бо на них не було тонуючої плівки взагалі. Прикордонниця не повірила і це треба було бачити, як вона намагалася щось надрапати на шклі, щоб доказати що права. Нічого не вдалося, побігла вона за якимось пристроєм виміряти степінь затемнення. Всі мої доводи, що плівки нема і це заводське школо в оригіналі і воно абсолютно не затемнене її не влаштовували. І що ви думаєте? Вона і пристроєм не вміла користуватися! Прикладала, світила і ніякого результату

Наступне, що їй прийшло в голову, це покликати мене і заявити, що Настуня вичерпала свої дні безвізу перебування в Євросоюзу. Я від цих слів просто “офігіла”, знаючи, що моя дитина від початку 2022 року якщо 3 тижні сумарно було на території Євросоюзу – то це добре. Я почала їй доказувати, що вона не права, однак, прикордонниця настоювала, що в базі Настуня перетнула кордон ще в травні і невідомо як тут опинилася

Одним словом, ще пару хвилин і прикордонниця б вліпила Настуні заборону в‘їзду. Я багато їжджу по закордонах, як і мої діти, але з таким «дарованієм» зустрічаюся вперше. Я довго не думаючи кажу, що можу довести коли і як дитина перетинала кордон, і якщо вона щось вчудить то викличу поліцію, консулів, журналістів, щоб всі все побачили. Запиталася чи в її родини немає роzіян, бо поведінка, не гідна поляків, котрі допомагають Україні. А її дії містять ознаки нетерпимості за національною ознакою. Паралельно, отримала з дому посадкові Настуні на літак, коли вона прилетіла з Канади і сказала, що маю ще багато доказів перетину кордону дитиною.

Прикордонниця зупинилася, кудись погнала, прибігла і сказала, що вирішує питання перетину старший зміни, а нашому авто потрібно заїхати на яму та рентген.

Я не бачила проблем, щоб це зробити, до речі, вперше в житті на кордоні таке творилося. Але розуміла, що всяке буває, можливо є якісь сумніви, чи якесь відпрацювання. І до чого я впала в ступор, коли на «ямі», стояли авто в яких були тільки жінки з дітьми. Там я почула багато історій знущання польських прикордонників і митників з людей, розповідь, як вивантажували людину з інвалідністю на колясочці, щоб перевірити і просканувати авто.

Пройшовши всі перевірки, посміявшись з митниками, котрі перевіряли авто, я почула від них цікаві речі, що в них є план і мусять виконувати.

Всюди за моїм авто ходили митники, всюди проказували як і куди їхати. Ну думаю, цікавий досвід. Припаркувавши мене поза шлагбаумом митниці, просили зачекати рішення по Настуні.

За пару хвилин прибігає прикордонниця і щасливим голосом мені повідомляє, що в нас все в порядку і немає ніяких проблем з документами і тд.

Я подякувала, але осад то залишився….

Ну я довго не думаючи попросила, щоб прийшов начальник прикордонників, бо маю бажання з ним поспілкуватися. Враховуючи ту кількість порушень, які вони здійснили, хочу зрозуміти чи то так тепер буде постійно і чи хтось збирається вибачатися.

Я розумію, що я певне перша особа, котра запросила на розмову того начальника. Вони всі були в шоку.

Прийшов молодий чоловік, представився і в замешканні питає, а для чого я його кликала. Пояснила, розказала всі можливі варіанти розвитку подій. Він погодився, що я маю право поскаржитися і викликати поліцію, але попросив зрозуміти ситуацію, що дівчина, котра не побачила в базі перетину кордону Настуні, тільки вийшла до роботи, немає досвіду і не знала, що в них бази з Німеччиною не сумісні, а штампи в паспорті вона проспала. На моє питання чому «на ямі» матері з дітьми всі, він стрілки перевів на митників.

Одним словом, поговорили, він перепросив за потрачений наш час і ми вже з відчуттям сатисфакціі від вибачень рушили до дідуся.

Висновок, котрий зробила, чому так все відбувається.

1. Наші люди не вміють відстояти себе юридично правильно. Бояться, ковтають приниження і як максимум – це виллють душу у фб.

2. Повна відсутність роботи дипломатів. Адже скарги на перетин кордону, на порушення прав і т. д. є постійно і ніхто за наших людей не заступається. Я розумію, що війна, але ніхто не має права принижувати будь кого. Тим паче, дитину чи людину з інвалідністю.

Побачимо як буде в наступні рази, бо я частенько приїжджаю до Польщі з батьком, а від так, цікаво буде побачити як реагуватимуть надалі.

Бережіть себе і ніколи нікому не давайте себе в образу. Ми українці і ми вміємо відстоювати себе.