8 вересня іменини святкують Наталії та Адріяни

Сьогодні, у четвер, 8 вересня, Церква Христова (православні та греко-католики) вшановують пам’ять Адріяна і Наталії.

Вони жертовно віддали своє життя за віру Христову, а згодом отримали широке пошанування у царині небесного заступника вояків та прекрасної половини роду людського.

Древня історія про долю молодої пари

Ім’я Адріян за походженням із латини (Adrianus – мешканець Адрії – держави венетів; той, хто походить із Адрії (пор. Адріатичне море). Адріян служив військовим старшиною при імператорському дворі (Нікомидія). Його молода дружина Наталія була християнкою. Якось на службі Адріян побачив катування 23 християн. Та попри страждання вони жертовно і мужньо переносили тортури. Така поведінка християн захопила воїна, зворушила його хоробре серце, покликала до наслідування. Побачивши, що урядовець списував імена ув’язнених, він приступив до нього зі словами: «Запиши й мене з цими людьми, бо і я християнин». Адріяна тут же арештували і відвели у в’язницю.

Ім’я Наталія теж походить від латини – natalis означає рідна. Коли Наталія дізналась, що Адріян визнав себе християнином і опинився за це у в’язниці, відразу прибігла до чоловіка. Цілуючи його кайдани, вона промовила: «Щасливий ти, Адріяне, бо знайшов багатства, що їх не залишив тобі ні батько, ні мати, а яких і самим багатіям треба в той день, коли ні нащо не придадуться ні батько, ні мати, ні діти, ні приятелі, ні земні добра».

Потім попросила Адріяна, аби користав із повчань своїх ув’язнених братів-християн, опікувався ними.

Якось Адріян довідався, що надходить останній день його перебування у в’язниці. Йому вдалося умовити сторожа відпустити його на побачення і прощання з дружиною. Водночас таку добру вістку передали Наталії. Та вона не повірила їй, вважаючи, що чоловік відмовився від Христової віри. Бо інакше –  чому і за що його відпустили. Наталія щільно зачинила на замок двері будинку. Коли ж Адріян постукав у двері – дорікала йому за відступництво. Тільки після тривалих з’ясувань між ними, підтвердження, що християни поручилися за нього, Наталія відчинила двері, сердечно привітала його, а відтак вони разом подалися до в’язниці. Тут Наталія упродовж тижня перев’язувала рани в’язнів, ділила з ними людські страждання, підтримувала словом і молитвою до Бога.

Настав день судилища Адріяна. Від нього домагалися принесення пожертви поганським божкам. Отримавши відмову, кати піддали його численним ударам батога. Чутка про ув’язненого Адріяна та його дружини Наталії швидко облетіла місцевість. Чимало жінок почали приходити до в’язниці, щоб допомогти оздоровити християн, підтримати їх молитвою. Невдовзі прийшов наказ від імператора: заборонити жінкам відвідувати в’язнів. Тоді Наталія, переодягнувшись у чоловічий одяг, підкупила сторожа і знову опинилася серед своїх братів – ув’язнених християн. Вона попросила Адріяна, щоб він молився за неї на небесах, щоб вони зустрілися з ним у вічному житті.

На судилищі винесли вирок: всім ув’язненим християнам поламати кості. На прохання Наталії кати першим на тортури взяли Адріяна. Вона особисто розвела руки і ноги свого чоловіка на риштованнях, клякнула біля нього і пильно вдивлялася в дивовижне страждання його тіла. Кати поступово позбавили  рук та ніг Адріяна, який тут же закінчив своє життя. Наталії вдалося сховати одну відрубану руку чоловіка під своєю одежею. Коли ж тіла страчених мучеників-християн кидали у вогнище, Наталія намагалася здійснити акт самоспалення, але її затримали. В той же час раптовий і сильний дощ загасив вогонь. Нікомидійські християни встигли зібрати рештки тіл святих мучеників і набожно поховати їх в Агріполі.

Після страти Адріяна якийсь імператорський старшина почав залицятися до Наталії, згодом намовляв її стати його дружиною. Тоді вона взяла приховану руку свого чоловіка-мученика й подалася в дорогу до гробу мучеників-християн. Тут і закінчила своє земне життя. Сталося це 304 року. У VI ст. мощі св. Адріяна і Наталії перенесли до Риму.

Пророче сповнилися слова апостола Павла до римлян: «…Ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (8:38-39). Церква Христова внесла до свого календаря імена відважних і вірних християн Адріяна і Наталії. Тепер їх праведні душі на небесах, вони щиро підносять свої молитви за усіх християн, а особливо за своїх земних, нині сущих Адріанів і Наталь.

З нагоди славних іменин ми складаємо їм також свої сердечні вітання.

Між іншим, від 1-го до 8-го вересня маємо перше бабине літо, а це ознака початку багатої на врожай та весілля української осені. На жаль, нині в Україні війна і абсолютна більшість молодят одружуються скромно. Життя має продовжуватися і українці повинні вистояти проти московських окупантів.

Від нині також починають стригти овець. Нарешті, вважають, що наступив останній посів жита. Слово  жито  – це термін, назва всіх прожиткових хлібів від поняття і слова  жити. Другий термін  збіжжя,  від кореня багатий. У давнину ці назви-поняття визначали й хліб і майно. Хоча першою хлібною рослиною наших предків було просо. Та й слово  сіяти теж належить до стародавніх слів далеких предків українського народу.